Добрый день, читатели блога! Открываем новую страничку, где вы можете прочитать сочинения наших учеников. Это не первые их работы. Просто у нас раньше не было блога, и все шедевры или в бумажном варианте лежат в папках (будет время – напечатаем), или остались в старых тетрадях.
Дети пишут на двух языках: украинском и русском.
Если Вы не знаете украинский язык – всё равно прочитайте. Славяне поймут нас. Оставьте комментарий.
«Казка про самотнє яблуко» написана після того, як діти прочитали вірш Анатолія Качана «Обтрусили яблука».
Автор: Панковець Сергій (3 – А клас)
Обтрусили люди яблука восени, а одне залишилося на самісінькій верхівці. Воно почало сумувати. Одного разу до нього прилетіла Ластівочка. Вони розмовляли один з одним. Яблуко каже:
- Шкода, що я не вмію літати.
Коли Ластівка полетіла геть, Яблуку прийшла геніальна ідея. Воно вирішило взяти два листка и стрибнути з дерева… И Яблуко полетіло… Але воно не розбилося. Воно летіло і летіло. Долетіло до подвір’я. На дворі Яблуко побачив пес Фунтик. Він був добрим собакою. Яблуко приземлилося біля нього.
- Добрий день! - сказало Яблуко песику.
- Яблуко, куди ти летиш? - спитав Фунтик.
- Я шукаю Ластівочку, - відповіло Яблуко.
- А можна з тобою?
- Звичайно!
Йшли вони, йшли і бачать: хлопчик хоче зруйнувати ластівчине гніздечко. Песик питає у Яблука:
- Що будемо робити?
Яблуко каже:
- Я полечу і впаду йому в обличчя, а ти вкусиш його за штанці.
- Добре.
Так вони і зробили. Хлопчик з переляку втік додому.
- Дякую вам, друзі, - сказала Ластівка.
Яблуко з Фунтиком трішечки погостювали у Ластівки, а потім повернулися до себе. Яблуку пора було на дерево, а Фунтику охороняти двір.
Автор: Футоранська Катерина (3 – А клас)
Росла в саду яблунька. Приїхали влітку люди і позривали усі яблука. А одне Яблуко залишилося на верхівці дерева. Восени до нього прилітали горобці, розмовляли з ним.
Взимку Яблуко обсипало снігом і його ніхто не бачив.
У березні з вирію прилетіли ластівки, журавлі, лелеки та інші пташки. Хто пролітав повз Яблука – віталися з ним і питали, як воно тут опинилося. І Яблуко всім розповідало свою історію.
Так воно висіло до осені. А коли стало холодно, і пташки знов зібралися летіти в Африку, вони взяли і Яблучко з собою. Ніхто не повинен бути самотнім.
***
***
Автор: Кірєєва Галина, 3 - А клас
Жив-був сад. На яблуні було багато яблучок. Коли стало восени холодно, то яблука всі впали, а на дереві залишилося одне яблучко. Потім прилетіла пташка та почала їсти яблучко. Яблуко злякалося та й упало на землю. Підійшов їжак, взяв яблуко для своїх діточок. Він приніс його додому. Їжачата з'їли яблучко, воно їм сподобалося. Тоді вони вирішили посадити свою яблуньку. Через декілька років виріс у їжаків великий сад. Тому що, коли вони з'їдали яблуко, то кісточки не викидали, а саджали в землю. Їжаки раділи, що у них є свій сад. Вони були щирі і нікому не відмовляли, коли у них просили яблук.
***
Автор: Мацков Микита, 3 — А класс
Жила яблунька. На неї були дуже смачненькі яблука. Прийшов Петрик, побачив їх, заліз на дерево і струсив яблука на землю. А одне яблучко залишилося на верхівці дерева. Петрик не став його зривати. Нехай залишається до зими. Взимку прийде Дід Мороз посипати дерева снігом і зірве собі червоне яблучко.
"Пушкин глазами детей". VII Международный конкурс рисунков on PhotoPeach
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.